Про страхування

Історія страхування: Епоха Середньовіччя Морські позики або foenus nauticum були поширені до традиційного морського страхування в середньовіччі, коли інвестор позичав свої гроші мандрівному купцеві, а купець зобов'язувався повернути їх, якщо корабель повернеться благополучно, надаючи кредит і морське страхування водночас. Відсоткова ставка за морськими позиками була високою, щоб компенсувати вищий ризик. Отже, при морських позиках купці повинні були сплачувати кредиторам відсотки за морський ризик, а не ділитися прибутком, як це було у випадку відносин між осілими та мандрівними купцями. Тому, зважаючи на лихварство, у 1236 році Папа Григорій IX засудив цю практику у своєму декреті Naviganti (Roover, 1945, p. 175; див. також Kingston, 2011). Комендантські контракти були запроваджені, коли Папа Григорій IX засудив морські позики через лихварство. Капіталіст надавав кошти підприємцю для здійснення торгівлі на умовах партнерства, розділяючи прибуток, але морський і комерційний р

Історія страхування. Стародавній світ. Спочатку люди продавали товари у власних селах та общинах. Однак з часом вони стали ходити за товаром до сусідніх сіл. Крім того, у тринадцятому та на початку чотирнадцятого століть європейські торговці подорожували, щоб продавати свої товари по всьому світу і застрахуватися від ризику крадіжки або шахрайства з боку капітана або команди, також відомого як Risicum Gentium. Однак вони зрозуміли, що продаж у такий спосіб пов'язаний не лише з ризиком втрат (наприклад, пошкодження, крадіжки або життя торговця), але й з тим, що вони не можуть охопити ширший ринок. Тому з'явилася тенденція наймати агентів на різних ринках. Трейдери відправляли (експортували) свої товари агентам, які від імені трейдерів продавали їх. Відправлення товарів агентам автомобільним або морським транспортом пов'язане з різними ризиками: морські шторми, піратські напади; товари можуть бути пошкоджені через погане поводження з ними під час завантаження та розванта