Форми страхування
В страхуванні відомі дві форми реалізації страхових відносин: обов'язкова та добровільна. Критерієм такого поділу є волевиявлення сторін. Волевиявлення держави через спеціальний закон обумовлює обов'язкову форму страхування, а волевиявлення страхувальників через заяву на страхування - добровільну. Розглянемо ці дві форми більш докладно.
Обов'язкове страхування
Ініціатором обов'язкового страхування виступає держава. Держава встановлює обов'язкову форму страхування, як правило, у випадках, якщо:
- страховий захист тих чи інших суб'єктів пов'язана з інтересами не тільки окремих страхувальників, а й суспільства в цілому;
- певна група ризиків не приймається страховиками на страхування в рамках його добровільної форми в силу нерентабельності їх страхування;
- вартість добровільного страхування занадто висока для страхувальника;
- страхувальник недооцінює ступінь небезпеки й можливі наслідки страхового випадку, а суспільна потреба в страховому захисті таких ризиків існує.
Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
У світовій і вітчизняній практиці склалося кілька різновидів обов'язкового страхування, в тому числі тих, які займають проміжне положення між обов'язковою та добровільною формами. Виділяють обов'язкове державне страхування, що фінансується коштом державного бюджету та обов'язкове недержавне страхування, оплачуване страхувальниками.
Обов'язкове недержавне страхування проводиться страховиками на підставі відповідного закону про обов'язкове страхування або постанови Кабінету Міністрів України відповідно до ліцензії, що видана на відповідний вид обов'язкового страхування.
Добровільне страхування
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, що укладається після подачі заяви на страхування (письмового або усного) фізичною або юридичною особою. Правила добровільного страхування, що визначають його умови та порядок проведення, встановлюються страховиком самостійно й узгоджуються з державним органом, що здійснює нагляд за страховою діяльністю.
Добровільне страхування також має низку особливостей. Воно здійснюється на принципі доброї волі (проте волевиявлення сторін не має йти в розріз з нормативно-правовими актами, що регламентують страхову діяльність). Страхувальник вибирає страхову компанію, керуючись виключно власним бажанням.
Договорами добровільного страхування охоплені далеко не всі юридичні та фізичні особи. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, не всі мають бажання або платоспроможну потребу в укладенні договору страхування, а з іншого - цивільним законодавством, а також правилами страхування встановлюються певні обмеження щодо укладення договорів страхування. Наприклад, в Цивільному кодексі України прямо вказано на неприпустимість страхування протиправних інтересів.
Характерною рисою добровільного страхування є його обмеженість за часом дії. Договір укладається на певний строк, його дія припиняється при виплаті страхувальникові страхового відшкодування в розмірі 100% страхової суми, якщо виплата була проведена до закінчення строку дії договору. Безперервність добровільного страхування можлива лише при своєчасній пролонгації страхування на новий строк.
При добровільному страхуванні страхувальник зобов'язаний дотримуватися строків (термінів) і порядку сплати страхових внесків. Відповідальність страховика за договором добровільного страхування настає тільки після сплати страхової премії або її першої частини на розрахунковий рахунок або в касу страховика.
У договорі добровільного страхування передбачається можливість вибору страхувальником рівня страхового відшкодування в залежності від його платоспроможності. При майновому страхуванні страхувальник має право визначати розмір страхової суми тільки в межах страхової (дійсної) вартості майна. При особистому страхуванні він може обрати будь-яку страхову суму, що визначається фінансовими можливостями страхувальника і згодою страховика.
Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що основною функцією обов'язкового страхування є забезпечення безпеки та збереження інтересів суспільства в цілому, а добровільного страхування - захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.
Обов'язкове страхування існує у багатьох або навіть можливо й у всіх країнах, і воно багато в чому сприяє позитивному розвитку ринку добровільного страхування.
Що таке страхування? Якщо говорити простими словами, то страхування - це грошова компенсація, яка виплачується страховою компанією людині або підприємству, організації чи установі втрат від певної події, що має випадковий характер, при умові укладення відповідного договору зі страховою компанією.Якщо говорити офіційно, то- відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів; - згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України (через визначення договору страхування), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у…